День Незалежності України в Америці святкують весь вересень. Тут збирається українська громада у кожному місті. Раніше це було дійсно святкування. Нині – кожен фестиваль – це можливість говорити про Україну, збирати кошти на допомогу Україні і придумувати нові шляхи, як можна популяризувати Україну. В українсько-американському спортивному центрі «Тризуб», де вже 32 роки поспіль до Дня Незалежності відбувається культурна колаборація українців з американцями. Як це було цьогоріч – читайте у нашому матеріалі.

Почалось все з хвилини мовчання та молитви за Україну. Згадували жертв війни. Пізніше із сцени вкотре постійно наголошують, що тут, за кордоном, потрібно говорити про війну: просити допомоги на повний голос повинен кожен українець, який має чітко розуміти, що він є носієм українського за межами України.

Євген Люців вітає всіх та дякує тим, хто приїхав у цю сонячну днину подивитись та ознайомитись з українською культурою. Ще з 1999 року організація цього культурного фестивалю лежить на плечах Євгена Люціва, президент Філадельфійського відділення Українського комітету конгресу Америки, який чимало зробив для української громади тут, в Америці. Із цікавого, то ще у 90-х збирав громаду, писав листи до міської ради Філадельфії та давно ще боровся із американською бюрократією, щоб повісити українського прапора на алеї прапорів у місті, який натомість радянського все ж таки замайорів там.

“Тримайте Україну у своїй голові. Пишіть конгресменам, в американський уряд. Пишіть, що ви хочете, щоб Україна виграла цю війну, а без їх допомоги це важко. Знайте, ми можемо це зробити!” – говорить із сцени Євген Луців.

Тут у кожній руці, сумці синьо-жовтий прапор.Жінки між собою говорять «Stop the war», а на столиках, за якими літні американці та українці в Америці обговорюють важливі геополітичні питання, поміж традиційної української їжі, можна побачити наліпки «Путін геть». Американці переважно прийшли із своїми стільцями, це притаманно саме американцям, для комфорту, щоб не стояти. Частина людей – друге, тертя, четверте… покоління українців в Америці. Вони мало розуміють українську, але так захоплюються нашою культурою і традиціями. Фестиваль тут проводять щорічно.

Колаборації української та американської культур

Окрім танцювальних ансамблів з українською піснею та танцем, тут представлена румунська пісня і давня філадельфійська традиція. Остання представлена мамерс (mummers, англ.) – це струнні оркестри, які з початку  ХХ століття і до сьогодні несуть свою традицію. Вони грають на бенджоус, на саксофонах, бубнах, вдягаються у пірʼя, йдуть маршем на Новий Рік у Філадельфії, таким чином святкуючи. Нині мамерс “Феркл” присутні на українському фестивалі вже вдруге, мистецький диригент, яких українець – Іван Вернега ще раніше записав цілий парадний виступ мамерс із українським мотивом із назвою “Золоті ворота Києва”

“Це така своєрідна колаборація культур. Тут вони виконують українські пісні, але виглядають не українцями” – кажуть організатори фестивалю.

Мамерс щороку, з моменту заснування, перебирають однострої, залежно від мотиву. Крайній Новий Рік вони святкували в українському стилі, а їх однострій на фестивалі на “Тризубі” – нагадує гуцульський: жупани, кресані, тощо.

“У нас є половина гостей – не українці. Тому наша мета тут – передати нашу історію не українцям, поширювати культуру і традиції” – каже Євген Луців.

Поширюють український лад

Фестиваль на “Тризубі” більше про те, щоб щороку доносити американцям та іншим гостям, що відбувається в Україні. До прикладу, у 2004-му, коли була Помаранчева революція і світ чи не вперше на повний голос дізнався про Україну. Тоді тут, під час фестивалю, говорили з американцями та розповідали, що відбувається, чому і що це означає, і для чого українці це роблять.

“Ми тут говорили тоді, що ми, українці, робимо демократію, і ми любимо мати вільний голос, і щоби наш голос був порахований чесно. Ми вже маємо досить того, щоб нам хтось диктував на виборах”, – додає пан Луців.

Пізніше була Революція Гідності. Фестиваль знову зібрався. Риторика була вже проєвропейською, і люди тут знову ділились із американцями про те, що потрібно Україні та просили допомоги.

“Ті американці, які є сусідами України, я маю на увазі польську громаду, литовську громаду, словацьку громаду тут в Америці, очевидно, що вони дуже близько відчувають та розуміють ситуацію, зразу допомагають, і з нами працюють на одну спільну мету. А вже разом приймає нашу історію і за нами всіма іде кожен американець”,  – додає Євген Луців.

Michel Blicdhasz президент польсько-американського культурного центру щорічно приходить на фестиваль. Каже, що такі дійства – це хороша соціалізація для людей, які нині дуже діджиталізовані. А у ці дні - це вкрай важливо, бо українцям має допомагати весь світ.

“Тут відчуття, ніби ти в Україні, але все ж таки в Америці. Америка – це друг України, – каже пан Майкл і додає, – і багато націй нині поруч з Україною, і НАТО не стоїть осторонь. І це дуже важливо! – Робить паузу і додає окличності у голос. – Україна переможе!”

Стоячи, оплесками та із сльозами на очах на сцені вітають українських військових, які проходять протезування та процес реабілітації у Сполучених Штатах. Тут їм відновлюють зір, протезують втрачені на війні ноги на руки, роблять надскладне лікування.

«В єднанні буде сила і перемога», –  каже Олександр Чумак, який з 2014 року захищає Україну.